Видавництво Сьогодні в Києві відбувся круглий стіл на тему «Необґрунтовані активи: виклики правозастосування». Організатором заходу стало видавництво «Юридична практика» за генерального партнерства юридичної компанії Amber та за підтримки АРМА. Модерував круглий стіл у своєму фірмовому харизматичному стилі Семен Ханін, керуючий партнер ЮК «АМБЕР», к.е.н. Передусім модератор подякував ЗСУ, які боронять нашу Батьківщину й дають сьогодні можливість юристам проводити подібні професіональні дискусії для розв’язання нагальних проблем.
Олена Дума, голова Агентства з розшуку та менеджменту активів, розповіла про деякі особливості звернення стягнення на корпоративні права. За її словами, наша країна в нинішній війні бореться зі страшним ворогом, якого, безсумнівно, ми переможемо. Але не менш страшним ворогом, якого мають подолати українці, є корупція. АРМА відіграє важливу та унікальну роль у її подоланні: від виявлення, розшуку й управління незаконними активами до притягнення злочинців до економічної відповідальності. Жодних проблем і колізій в цьому процесі немає, крім управління корпоративними правами, зазначає пані Дума. «Зазвичай ми знаходимо й арештовуємо рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, автомобілі й, звісно, корпоративні права, коли особа є бенефіціаром в юридичних особах. Дуже шкода, що ч. 7 ст. 21 нашого спеціального закону містить норму про те, що Агентство зобов’язане просити дозволу на управління корпоративними правами у власника. Власник зазвичай згоди на управління своїми частками в статутному капіталі не дає. У нас в практиці є лише один випадок, коли ми реалізовуємо активи за згодою власника. Інших таких випадків на практиці поки що не було», – вказує на проблему спікерка.
Вона зауважила, що у 2023 році Агентство зверталось до голови ВРУ та Президента України стосовно визнання невідкладним прийняття законопроєкту щодо усунення вищевказаної норми. «Дуже шкода, що в парламенті забракло всього 8 голосів для схвалення відповідного рішення», – згадує Олена Дума. Однак Агентство не зупинилось, було зареєстровано інший законопроєкт № 10069, який сьогодні перебуває на розгляді в парламенті. Пані Дума акцентує, що зі схваленням цього законопроєкту в Україні може бути розблокована можливість для АРМА управляти корпоративними правами й у тих провадженнях, які стосуються саме необґрунтованих активів.
Віра Михайленко, голова Вищого антикорупційного суду, поділилась оглядом напрацювань щодо стягнення необґрунтованих активів, розповіла про стандарти доказувань у справах про цивільну конфіскацію, а також практичні виклики у встановленні зв’язку між особою та конфіскованими активами.
Говорячи про практичні аспекти розгляду справ про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, пані Михайленко відзначила, що таких справ очікувалося більше. Адже згідно зі статистикою, хоча цей інститут діє з листопада 2019 року, на сьогодні на розгляд Вищого антикорупційного суду надійшло лише 14 подібних справ. З них ще 4 справи досі перебувають у провадженні суду. 10 справ було розглянуто, із яких задоволено 8 позовів повністю або частково.
Що стосується досягнень суду не статистичних, а змістовних, то, на думку спікерки, ВАКС дуже вдало визначив алгоритмічний підхід, який застосовує під час вирішення таких справ. «Ми розробили для себе певний алгоритм, якого дотримуємося, щоб досягти стандарту більшої переконливості доказів і зрозуміти його», – каже пані Михайленко. Якщо ми говоримо про суб’єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, насамперед має бути з’ясовано, чи має суб’єкт такий статус. За словами Віри Михайленко, тут існує дуже важливий момент, адже ми всі прекрасно розуміємо, для чого інститут визнання активів необґрунтованими та стягнення їх в дохід держави запроваджено. Чиновник, який має показувати статки шляхом декларування, повинен працювати чесно й усувати будь-які корупційні ризики та дії. Утім, із залученням третіх осіб такі люди можуть набувати майно та активи, що є поширеною практикою не лише в Україні, але й за кордоном. Власне, вищезгаданий інститут для цього й був запроваджений, щоб конфісковувати таке незаконно набуте майно не безпосередньо в чиновника, а в пов’язаних із ним третіх осіб. Спікерка звертає увагу на те, що не обов’язково, щоб функціонер мав відповідний статус на момент розгляду цієї цивільної справи, і навіть не обов’язково, щоб такий статус був в особи під час набуття активу. «Тут ми можемо вести мову про те, що відповідач на момент набуття активу вже може не мати статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, але той актив, щодо необґрунтованості якого ставиться питання, набутий через те, що особа певний період перебувала на посаді й мала повноваження та можливості для набуття незаконного активу», – зазначає пані Михайленко.
Ще одним критерієм, який досліджується суддями в практичній діяльності, є обов’язкове поширення на актив дії відповідного закону. Були випадки, коли порушувались питання щодо активів, набутих до того моменту, як Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» набув чинності. Тут Віра Михайленко вказує на темпоральний і змістовний критерії, говорячи про активи, набуті після набрання чинності законом 28.11.2019. Обов’язковим є вартісний критерій: йдеться про грошові кошти (зокрема готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах), майно, майнові права, нематеріальні активи, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, роботи чи послуги, вартість яких становить понад 1 003 500,00 грн, але менш ніж 6500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У своїй презентації пані Михайленко зупинилась також на інших елементах алгоритму дослідження обставин у вищезазначених справах, згадуючи, зокрема, про питання наявності зв’язку активів з особою, набуття особою активів в один зі способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України тощо.
Василь Крат, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, свій виступ присвятив темі правового режиму необґрунтованих активів як нетипових об’єктів цивільного права. Аналізуючи світову практику та досвід юридичної науки, у своїй презентації спікер рекомендує юристам ознайомитись із деякими роботами, присвяченими приватному праву в судовій практиці. Так, політико-правовий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як результат, у світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації:
- проти особи (особиста конфіскація, in personam);
- проти речі (речова конфіскація, in rem).
Говорячи про українську практику, спікер вказує на аналіз норм ЦК України, зокрема ст. 328, пп. 10, 12 ч. 1 ст. 346, 354 ЦК України, який свідчить, що в ст. 354 ЦК України здійснюється приватноправове регулювання конфіскації проти особи (in personam). Конфіскація in personam належить до доволі специфічних правових конструкцій, оскільки їй властива міжгалузева та цілком публічна спрямованість. Сутність конфіскації in personam як санкції за вчинене правопорушення обумовлює переважне регулювання її публічним законодавством, хоча її застосування не позбавлене приватноправових наслідків. Конфіскація in personam – це не просто позбавлення майна правопорушника, це ще й демонстрація суспільством того, що воно не дозволить порушнику користуватися «плодами» своїх правопорушень.
Говорячи про підходи до конфіскації, суддя рекомендує звернути увагу на постанову КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22. Як уже було сказано, у світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: проти особи (in personam) і проти речі (in rem). Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:
– процедурою вилучення майна: конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а in rem – у цивільному судочинстві;
– стандартами доказування, які застосовуються: для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс імовірностей» (balance of probabilities).
Водночас законодавець застосував досить «специфічну» законодавчу техніку, оскільки:
– матеріально-правове регулювання необґрунтованих активів більшою мірою здійснюється на рівні процесуального закону, а не в ЦК України;
– сам інструментарій (активи, набуття активів, необґрунтовані активи, законні доходи) повністю не узгоджений із ЦК України, що містить тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікацію рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності.
У постанові КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22 Суд зауважує, що українська модель конфіскації in rem набула вираження в конструкції “необґрунтовані активи”, що мають досить нетиповий правовий режим.
Євген Петров, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, своєю чергою, розповів про судову практику ВС щодо розгляду спорів стосовно необґрунтованих активів. Безумовно, у своїй практиці судді зустрічають питання, які потребують дуже глибокого вивчення. Українські судді звертають свої погляди на ту практику, яка вже існує в Європейському Союзі. Стикаючись із цим нетиповим об’єктом цивільного права та проаналізувавши європейську практику, спікер зробив висновок, що в ЄС це питання вже давно вирішено. Зокрема, коли держава вважає, що є майно, яке було набуто нечесним шляхом, вона звертає на нього стягнення або in personam, або in rem, залежно від правової системи.
Українська модель конфіскації in rem також набула вираження в конструкції «необґрунтовані активи». Запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави Законом України від 31.10.2019 № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». У законодавстві дедалі частіше використовується термін «активи»: в цивільному, податковому, господарському, антимонопольному, корпоративному, фінансовому. Загальні підходи в регулюванні активів:
– з одного боку, активи і є об’єктом, а з іншого – лише посвідчують об’єкт;
– з одного боку, активи охоплюють усе майно, зокрема цінні папери та грошові кошти, а з іншого – існують паралельно;
– з одного боку, законодавець розмежовує поняття майнових та нематеріальних активів, а з іншого – об’єднує їх.
«Активи» для цілей гл. 12 ЦПК України означають грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, зокрема криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
За словами пана Петрова, аналіз судової практики дає змогу навести невичерпний перелік обставин, що можуть свідчити про неформалізований контроль за майном із боку публічної особи, а саме:
– користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб’єктом декларування;
– систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб’єктом декларування (водночас таке користування не обов’язково має бути постійним або безперервним);
– наявність між власником та суб’єктом декларування родинних, дружніх або інших зв’язків, відносин підпорядкування тощо;
– набуття активу номінальним власником на підставі правочину, до якого залучена повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та одночасно пов’язана із суб’єктом декларування, в інтересах якої набувається актив;
– фінансова неспроможність третьої особи самостійно набути актив у власність;
– створення суб’єктом декларування умов для набуття активів третьою особою;
– здійснення суб’єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов’язаних з утриманням активу;
– здійснення суб’єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов’язаних з ефективним використанням активу;
– поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;
– можливість суб’єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім’ї);
– можливість суб’єкта декларування відмовитися від активу;
– можливість суб’єкта декларування впливати на долю активу, зокрема шляхом надання відповідного доручення власнику.
Ціннісний підхід (value based) до конфіскації – закріплена можливість конфіскувати майно, еквівалентне вартості незаконно здобутих активів, адже інакше втрата активу (зокрема з причин, які залежать від власника) мала б наслідком неможливість конфіскувати будь-що інше. Водночас ч. 3 ст. 292 ЦПК встановлено, що в разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, саме на відповідача покладається обов’язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші його активи, вартість яких відповідає вартості необґрунтованих активів. У разі доведення, що реальним власником активу є посадовець, розширена конфіскація передовсім має поширюватися саме на його активи, а не активи третіх осіб.
Законом не встановлено випадків виникнення солідарного зобов’язання для стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів (постанова Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23)
Дмитро Михайленко, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розповів колегам про формування практики Апеляційної палати ВАКС у справах про цивільну конфіскацію. На продовження виступів попередніх спікерів круглого столу пан Михайленко вказав на комплексність інституту цивільної конфіскації, практика якого буде формуватись принаймні в трьох різних юрисдикціях і щонайменше на двох рівнях інстанційності (на касаційному та апеляційному). Спікер також привернув увагу учасників заходу до того, яка термінологія використовується в різних юрисдикціях і як ця практика буде формуватись у майбутньому.
Говорячи про правову проблему порогів, коли прокурор не готовий вийти з кримінальним обвинуваченням, але при цьому обсяг активу більший за передбачений у цивільно-процесуальному кодексі, постає питання: чи може прокурор відмовитися від кримінального переслідування особи в разі перевищення 9 841 000 грн і віддати перевагу цивільному позову? Спікер вказує, що різниця між вартістю активів і законними доходами відповідача повинна у 500 і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день набрання чинності Законом № 263-IX від 31.10.2019 (тобто від 1 003 500 грн), але й не перевищувати меж, встановлених ст. 368-5 КК України “Незаконне збагачення”, у 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2024 році це 9 841 000 грн).
Згадуючи справу про «мінімальний поріг» (рішення ВАКС від 07.06.2023, постанова АП ВАКС від 23.08.2023 у справі № 991/2175/23), пан Михайленко зазначає, що в умовах функціонування інституту цивільної конфіскації необґрунтованих активів в Україні одним із запобіжних інструментів, що забезпечують такий справедливий баланс, є правова підстава стягнення, яка як обов’язкову умову передбачає встановлення мінімального порогу між вартістю активу та законними доходами особи. Норми ЦПК свідчать про обов’язковість умови дотримання встановленої законом різниці у 1003500 грн між вартістю спірного активу (його частиною) та законними доходами особи для визнання його необґрунтованим. Так, слід враховувати, що:
– у ст. 291 ЦПК необхідною вимогою визнання активів необґрунтованими є встановлення судом факту, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, «щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими» (тобто з дотриманням умови про мінімальний поріг), не були набуті за рахунок законних доходів;
– норма абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК містить в собі дефініцію, що необґрунтованість активів означає наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК різниці між вартістю таких активів та законними доходами відповідача.
Говорячи про практику врахування активів, набутих до 28.11.2019, спікер згадує про рішення ВАКС від 05.09.2022, постанову АП ВАКС від 29.03.2023 та постанову КЦС ВС від 24.01.2024 у справі № 991/1786/22.
В одній зі справ представник позивача просив визнати необґрунтованими грошові кошти на банківських рахунках відповідача, внесені готівкою після 28.11.2019, що є визначальним чинником у цій справі, адже за результатами аналізу наявних доказів не встановлено, що готівкові кошти, необхідні для придбання активів (трансформування готівки у безготівкові грошові кошти на банківських рахунках), щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті шляхом законних доходів відповідача.
На завершення круглого столу Сергій Мойсак, суддя Вищого антикорупційного суду, розповів про розрахункові аспекти та межі дослідження під час перевірки обґрунтованості активів. За його словами, такі зустрічі, як цей круглий стіл, допомагають суддям сформувати принципи, які, своєю чергою, допоможуть їм у повсякденній роботі вирішувати найбільш складні ситуації та робити правильні висновки. Адже судді підходять до цієї проблематики не як до щоденної рутини, а дійсно дуже творчо й фундаментально. Одними з таких питань і є розрахункові аспекти під час розгляду зазначених судових справ. На думку спікера, вони досить проблематичні, тому що ані законодавець, ані практика не дали навіть натяку, як розраховувати різницю, з якою звернутись до суду. На думку пана Мойсака, суддя має визначити, який алгоритм дій більш доцільний під час розрахунку, розв’язуючи питання щодо обґрунтованих активів. Презентація судді ВАКС детально розкрила аспекти, що стосуються підстав для судового провадження з ВНА (визнання необґрунтованими активів), строків, пов’язаних із ВНА, типових ситуацій для набуття активів, визначення різниці тощо.
Завантажується ...
